МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» / Лабораторна робота №5 З предмету «Архівознавство» на тему: «АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХVІІІ—ХІХ СТ. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ АРХІВІВ ТА ФОРМУВАННЯ НАУКОВИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ КОЛЕКЦІЙ В УКРАЇНІ»  Мета роботи: закріпити теоретичні відомості з архівознавства та історії архівної справи в Україні кінця XVIII- ХІХ ст. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Адміністративні зміни кінця XVIII-XIX ст. та утворення нових архівів У 1782 р. територію Гетьманщини було поділено на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, перетворені в 1796 р. на Малоросійську губернію. Остання існувала до 1802 р., коли з неї було утворено Чернігівську і Полтавську губернії. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. У 1831–1835 рр. у містах України було скасовано магдебурзьке право, й були створені нові органи самоуправління – Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст. Міські думи в Російській імперії (виборні розпорядчі органи міського самоврядування) було засновано 1785 р. відповідно до "Жалуваної грамоти містам" імператриці Катерини II на засадах станового представництва. Населення міст поділялося на шість розрядів, кожний з яких посилав депутатів до міського зібрання. До складу дум входили представники заможних верств населення: дворяни, поміщики, багаті купці та інші. Після приєднання у 1793 р. Правобережної України до складу Російської імперії міські думи було створено і на Поділлі (зокрема, і в Кам`янці-Подільському). Виконавчим органом міської думи була міська управ. Міський голова очолював, одночасно і міську думу, і міську управу. Міські думи багато робили для розв'язання місцевих проблем: займалися упорядкуванням міст, розвитком системи охорони здоров`я, освіти, боротьбою з антисанітарією, епідеміями тощо. Порядкування у відомчих канцеляріях та архівах. Поточне діловодство і архіви. Нищення архівних матеріалів XIX ст. поточне діловодство канцелярій було відокремлене від архівів. Канцелярії впорядковували документи, формували справи, надавали їм заголовки. В кінці кожного року на закінчені справи складали описи, в яких зазначали порядкові номери, дати початку і закінчення справи, зміст та кількість аркушів у кожній справі. В архіві справи зберігали у в'язках, у шафах, на полицях. На обкладинці справи проставляли номери шафи, полиці, в'язки. Для знищення старих архівних справ створювали спеціальні комісії, які узгоджували питання з вищими установами. Архівне законодавство і відомчі архіви За указом 1798 р. усі закінчені в різних місцевих інстанціях судові справи в кожній губернії здавалися до архіву губернської судової палати. Циркуляри та інструкції Міністерства внутрішніх справ передбачали впорядкування архівів судових місць, канцелярій прокурорів і стряпчих (1850р.), щорічний перегляд справ, яким минуло десять років, та перевірку архівів раз на рік (1852 р.). Перегляд справ мала проводити комісія, утворена з дозволу вищої влади. З 1867 р. такі комісії встановлювалися губернською владою. Військове міністерство розробило Правила передання закінчених справ до архівів військових канцелярій. Усі справи і книги поточного діловодства було розділено на три категорії (“разряда”), відповідно до яких після закінчення справи документи призначалися або для знищення, або для зберігання в архівах. Справи, призначені для зберігання в архівах, було поділено на дві групи: справи, які зберігалися певний строк (1, 3, 5, 10, 35, 40 років) та справи, які необхідно зберігати вічно. Упорядкування архівів духовного відомства стало в центрі уваги Святішого Синоду з середини XVIII ст. У 1865 р. було створено комісію д...